Ізолятор золотникового типу (часто його називають ізолятором «метелик» через його форму) — це ізоляційний компонент, який використовується в повітряних лініях електропередач; його назва походить від характерного структурного дизайну, схожого на метелика. Його основною функцією є ізоляція провідника від несучої конструкції (наприклад, сталевої вежі), тим самим запобігаючи витоку струму або короткому замиканню. Технічний принцип ґрунтується на ізоляційних властивостях діелектричних матеріалів: при застосуванні високої напруги ізолятор керує внутрішнім розподілом електричного поля, щоб обмежити струм у провіднику, одночасно витримуючи механічні навантаження та вплив навколишнього середовища.
Ключові елементи включають:
Вибір матеріалу. Порцеляна є загальним вибором матеріалу завдяки своїй високій діелектричній міцності (зазвичай перевищує 10 кВ/мм) і стійкості до погодних умов, завдяки чому вона витримує ультрафіолетове випромінювання, вологість і коливання температури. Порцелянові ізолятори виготовляються за допомогою процесу спікання; вони мають гладку поверхню, щоб мінімізувати накопичення забруднень і підвищити надійність ізоляції.
Конструктивна конструкція: конструкція золотникового типу включає навіси (для збільшення шляху витоку) та металеві фітинги (для кріплення провідника). Висота конструкції (наприклад, 110 мм) безпосередньо впливає на шлях витоку — максимальний градієнт напруги, який може витримати поверхня ізолятора. Наприклад, висота 110 мм підходить для класів напруги 10–35 кВ, що забезпечує достатній запас ізоляції.
Показники ефективності: ізолятори повинні пройти стандартизовані випробування, такі як IEC 60383 або GB/T 1001, щоб перевірити їх електричну міцність (наприклад, напруга сухого спалаху) і механічну міцність (наприклад, здатність до навантаження на розтяг). На практиці порцеляна стабільно працює у вологому середовищі, але потребує регулярного догляду, щоб запобігти спалаху забруднення.

